Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!

Як же нам пощастило, що в нашій школі працює такий чудовий вчитель танців! Ви – промінчик світла, який ділиться своєю променистістю і позитивом з усіма учнями. Ви навчаєте нас не просто мистецтву танцю, а й виховуєте в нас найкращі особистісні якості, вчіть ніколи не зупинятися на досягнутому і завжди прагнути до кращих результатів. Бажаємо вам старанних і вдячних учнів, особистого успіху і фінансової стабільності!