З року в рік класний керівник вкладала в своїх підопічних максимум знань і умінь. Завдяки її праці сьогодні наші діти можуть вступити в кращі вузи країни. Не тільки це зробила (ім’я), вона зуміла правильно виховати учнів свого класу. А чого варті позакласні зустрічі, адже саме вони допомогли класу згуртуватися, і тепер учні не просто колишні однокласники – вони друзі. Спасибі за все. Нехай Ваша життя буде наповнена посмішками і щастям!

Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!