Дорогий сину! Я стала твоєю мамою не відразу після прибуття в цей світ, а трохи пізніше. Я не годувала тебе своїм молоком, що не варила для тебе молочні кашки і не робила з яблучок перші пюре. Я не була поруч твої перші шість років, тому що мені було покладено стати твоєю другою мамою, коли тато і мама привели тебе в перший раз в школу, і дитяча долонька опинилася в моїй руці. Ми пішли разом в наш світлий і чистий клас – наш спільний дім на цілих чотири роки. З цього моменту ти оселився в моєму серці і подарував мені цілий світ, в якому були і капризи, і радості, і бунт, і повне послух. В день твого десятиліття бажаю тобі зустріти в житті доброту, розуміння і терпіння. Якості, які допоможуть тобі стати чудовою людиною!

Що ж ти з нами робиш, синку? Ми з татом ще не встигли сповна насолодитися твоєї дитячої безпорадністю, твоєї беззубою посмішкою і твоїм нерозбірливим дитячим лепетом, а вже твій перший ювілей постукав до нас у двері і в наші батьківські серця! Ох, вже це нещадне час! Воно відбивається на твоєму дорослішаючої особі, на твоїх більш усвідомлених вчинках і на те, як ти цінуєш нашу з татом турботу про тебе. Ми, твої батьки, щасливі в цей день, а й сум наповнює наші серця: не повернути ті незабутні і солодких моментів, які стали заповнювати наше життя з твоєю появою. Прошу, синку, збережи наші батьківські серця, що не розбий їх своєю неуважністю і безпечністю, подаруй нам солодкість свого спілкування на довгі десятиліття!